Валентин СтрыкалоТак Гріє

Так гріє. Кохана, я вже не хворію
Тож завтра я зможу піти
Подалі. Зустрінемося на вокзалі
І поїдем туди
Де ти намалюєш квіти навколо слідів від куль на стіні
Послухай, я хочу ділити з тобою кожну хвилину в житті
Про те, що я завжди чув твій голос
Ти не дізнаєшся ніколи
Гаразд, тікай
А я шукатиму нову
Весь час нехай
Не гріє, я переживу
Так темно. Послухай, хіба я даремно